• Відшкодування збитків

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам – досить актуальне питання з юридичної точки зору, оскільки відсутній цілісний механізм його регулювання. Незалежно від того, чи Ви є власником землі, який поніс збитки, чи Ви є стороною, яка має ці збитки компенсувати, – єдиної правової позиції з цього питання Ви не знайдете не лише в рішеннях місцевих судів, а також в рішеннях вищих інстанцій. Це спричинено тим, що насьогодні українськими нормотворцями прийняті основні законодавчі акти, які регулюють лише загальні положення такої компенсації. Правовідносини щодо неправомірного використання земельної ділянки на законодавчому рівні не деталізовано. На нашу думку, це призводить до часткової незахищеності прав як сторони, яка понесла втрати, так і сторони, яку намагаються зобов’язати ці втрати компенсувати.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Земельним кодексом України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, тимчасового зайняття лісових земель, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.Відшкодування збитків власникам  землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

 

Як визначити розмір відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам?

Розмір збитків визначається відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 та відповідно до положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Правильно обрати нормативно-правовий акт, згідно з яким визначити розмір збитків, – важливий момент для обох сторін правовідносин.

Відшкодування збитків. Методика vs Порядок

Методику слід застосовувати у таких випадках: заподіяння шкоди державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Порядок застосовується для визначення розміру збитків, спричинених вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання  стан та неодержанням доходів у зв’язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Керуючий партнер Юридичної фірми результат Максим Полішкевич зауважує: «На практиці виникають спірні моменти: визначення збитків за майже ідентичні правопорушення відбувається відповідно до різних нормативних актів. Різне застосування норм права судами касаційної інстанції призводить до плутанини в необхідності використання Методики та Порядку.»

Зокрема показовою є постанова ВГСУ від 10.11.2009 №27/29-09, якою чітко розмежовано сферу застосування Методики та Порядку. Комісією визначено загальну суму збитків виходячи з того, що відповідач був фактичним землекористувачем земельної ділянки та використовував її без відповідних правовстановлюючих документів. Відповідач на підставі договору купівлі продажу користувався нежитловими будівлями але без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка відноситься до земель державного лісового фонду. Складаючи акт Комісія керувалась статтями 116, 125, 156, 157, 206 Земельного кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам». 

Згідно із статтею 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно ч.1 ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки. Відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам  землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Разом з тим, розмір збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, обчислюється за спеціальною методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» від 25.07.2007 №963. Постановою судув задоволення позову прокурора відмовлено та залишено постанову апеляційної інстанції без змін.

В той же час, дослідження судової практики дає підстави стверджувати, що застосування Методики найчастіше просто ігнорується. Судами касаційної інстанції беруться до уваги в ідентичних ситуація (особа придбала нерухоме майно але не здійснила оформлення земельної ділянки яка використовується) розрахунки здійснені на підставі Порядку.

Цікавою є постанова ВСУ від 14.09.2016 №703/5377/214-ц.

Позивач звернувся до Верховного суду України з підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Судом апеляційної інстанції в задоволенні позову про відшкодування шкоди, завданої використанням земель без правовстановлюючих документів відмовлено, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляції не скасовано. ВСУ встановив, що суди попередніх інстанцій виходили з того, що серед підстав  настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, викладених у ст. 156 ЗКУ, не передбачено такої підстави, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) згідно порядку та строків, визначених органом місцевого самоврядування, у зв’язку із чим вимоги позивача щодо покладення на відповідача обов’язку відшкодування спричиненої органу місцевого самоврядування шкоди внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Позивачем не надано будь-яких об’єктивних доказів, що ним вживалися заходи щодо спонукання відповідача до укладення договору оренди, також позивач не звертався до суду із відповідним позовом.

Натомість ВСУ дійшов висновку, що рішення судів апеляції та касації варто скасувати виходячи з наступного. Позивача було повідомлено про необхідність оформлення відповідно до законодавства оренди земельної ділянки. Розрахунок збитків було здійснено Комісією, про що складено акт, затверджений розпорядженням райдержадміністрації. Також, системний аналіз норм матеріального права, що регулюють правовідносини з відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам дозволяє зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Рішення Виконавчого комітету про затвердження акту комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не порушує права та інтереси особи

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в справі№500/2776/14-а розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, Виконкому в особі комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам про визнання протиправними дій та визнання незаконним та скасування рішення дійшла наступних висновків:

–  До повноважень Виконкому віднесено визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань збитків, завданих органу місцевого самоврядування.

Повноваження Виконкомів обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення міської ради. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення  до суду з відповідним позовом.

Рішення Виконкому про затвердження акту комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не порушує права, обов’язки чи інтереси позивача, а відтак, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими.

Відшкодування збитків. ЦКУ/ГКУvs ЗКУ

Ще одним цікавим рішенням, проте вже Судової палати в господарських справах ВСУ є постанова від 14.06.2017 року у справі №923/2075/15.

За висновком суду першої інстанції позивач розрахував збитки, виходячи з фактичних даних, які обґрунтував даними бухгалтерського обліку та звітності, що відповідає приписам статті 22 ЦК як упущена вигода. Позивач не посилався ні на Порядок, ні на Методику, та на їх підставі розрахунку збитків не проводив.

Апеляційний суд, із висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, зазначив, що розрахунок розміру збитків має здійснюватися виключно на підставі Методики. Позивач вказаних норм не дотримався, матеріали справи не містять правильного розрахунку розміру понесених збитків,  отже у діях відповідача відсутні елементи складу цивільного порушення, що, в свою чергу, унеможливлює покладення на відповідача обов’язку відшкодовувати збитки.Проте єдність судової практики у застосуванні норм відсутня. Зокрема про це свідчать рішення:

– у справі № 12/5026/339/2012, у якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, щопідставою для задоволення позову є наявність причинного зв’язку між такою поведінкою відповідача та заподіяними позивачу збитками у вигляді неодержаних доходів;

– у справі № 922/2838/13 суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми неодержаного прибутку у зв’язку із самовільним зайняттям відповідачем земельних ділянок, які отримано позивачем в оренду.

З метою забезпечення єдності судової практики ВСУ постановив наступне. За змістом статей 15, 16 ЦК України одним зі способів захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).         

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Аналіз судом норм законодавства дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Апеляційний суд помилково обмежився посиланням на недотримання позивачем положень Методики як виключної підстави для розрахунку розміру збитків, що є, за висновком цього суду, наслідком відсутності у діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення та неможливості покладення на останнього обов’язку з відшкодування понесених позивачем збитків.

Дійсно, відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Проте норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов’язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Методики (частина друга статті 34 ГПК).

 

 

Читайте також: Отримання поштової адреси за межами населенного пункту
Читайте також: Вісім років Результату
Читайте також: Оренда землі та інші новини агробізнесу
Читайте також: Судові рішення 2016 – Земельна практика

 

всі новини