• судові рішення

Судові рішення 2016 – Земельна практика

Судові рішення 2016 року, які на думку Юридичної фірми Результат, є одними з найцікавіших у земельній судовій практиці. Наші юристи мають досвід роботи в органах місцевого самоврядування та Держкомзему, а також здійснюють постійний моніторинг діючого законодавства і судової практики у галузі земельних правовідносин. Ми пропонуємо юридичні послуги в галузі земельного права найширшого спрямування.

Судові рішення у земельних спорах

З приводу вирішення спорів про внесення змін до договорів оренди земельної ділянки державної та комунальної форми власності в частині визначення розміру орендної плати

У цих питаннях особливу увагу було приділено дослідженню висновків, викладених ВСУ у Постановах від 02.03.2016 по справі №3-476гс15, від 07.10.2015 по справі №3-481гс15 та інших, відповідно до яких встановлено, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 ПК України. Згідно з положеннями ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення – розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України; для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема для інших земельних ділянок, наданих в оренду, дванадцяти відсотків нормативної грошової оцінки.

Поряд з цим у Постанові від 02.03.2016 по справі №3-476гс15 Верховним Судом звернута увага на не здійснені судами нижчого рівня дослідження обґрунтованості та правильності розрахунку розміру орендної плати, у зв’язку з чим справу направлено на новий розгляд. Наголошуємо, що дослідження розміру орендної плати у спорах про внесення змін до договору оренди земельної ділянки державної та комунальної форми власності полягає не лише у математичних обчисленнях числових показників, а передусім шляхом аналізу правильності формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, який видається органами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

З приводу спадкування права користування земельною ділянкою

Висновок суду, зроблений в Постанові ВСУ від 05.10.2016 у справі № 181/698/14-ц вказує на те, що необхідно оформлювати або переоформлювати правовстановлюючі документи на землю за новим Земельним кодексом України. ВСУ підтвердив, що успадковується і право емфітевзісу, і право суперфіцію, і право сервітуту, проте право постійного користування померлої особи на земельну ділянку припиняється зі смертю та не може бути включено до складу спадщини.

З приводу міни земельної ділянки

Верховний Суд України в Постанові від 12.10.2016 у справі № 748/1529/13-ц зробив наступні висновки.

Статтею 14 Закону України від 5 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі – Закон № 899-IV) передбачено, що в разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Отже, законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, або як землі для ведення сільського господарства.

Зазначеною нормою право на обмін земельних часток (паїв) можна реалізувати в період між проведенням зборів власників земельних часток (паїв) щодо розподілу земельних ділянок та видачею їхнім власникам державних актів на право власності на землю.

Законодавець не закріпив у ЗК України чи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.

Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що обміняними можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону № 899-IV.

З приводу надання дозволу на розробку землевпорядної документації

Вищий адміністративний суд України в Постанові від 29.09.2016 у справі №457/1003/15-а (К/800/19142/16) зробив висновок про те, що вимога про видачу дозволу на розробку землевпорядної документації є правильним способом захисту порушеного права, який унеможливлює необхідність повторного звернення до суду.

Так, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності відмови Трускавецької міської ради у наданні ТОВ «Анхель-Трейд» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з посиланням на відсутність на земельній ділянці об’єкту нерухомого майна, що спростовується договором купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивача на об’єкт незавершеного будівництва. Факт наявності у позивача права власності на об’єкт незавершеного будівництва встановлений як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, при цьому є невірним висновок апеляційного суду про відсутність порушеного права позивача, оскільки відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є прямою перешкодою для виготовлення такого проекту та подальшого отримання земельної ділянки у користування (оренду).

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини щодо безпідставності та неправомірності відмови міської ради у наданні дозволу на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, недоведеності відповідачем існування передбачених законом підстав для відмови у наданні такого дозволу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту порушеного права позивача, обґрунтовано зобов’язавши відповідача надати позивачу відповідний дозвіл на розробку землевпорядної документації, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача забезпечить повне їх поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду.

З приводу стягнення збитків з фактичного землекористувача

Верховний Суд України в Постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1160г15 зробив висновок про те, що за ухилення від оформлення договору оренди орган місцевого самоврядування стягує із фактичного землекористувача збитки (неодержаний дохід).

Так, саме на землекористувача покладається обов’язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою і подальшого звернення до уповноваженого органу – територіального органу Держземагентства із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, після чого їй присвоюється кадастровий номер (який є істотною умовою договору оренди землі).

Поклавши такий обов’язок на землевласника – Дніпродзержинську міськраду, суд касаційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, у справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ТОВ «Азоврітейл» хоча і вчиняло окремі дії щодо узаконення користування земельною ділянкою, однак ухиляється від її реєстрації та укладення договору оренди. Такими діями територіальній громаді міста відповідачем завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю, які підлягають стягненню.

З приводу неможливості продажу будинку без кадастрового номеру земельної ділянки

Вищий господарський суд України в Постанові від 23.11.2016 у справі                     № 921/148/14-г/13 зробив висновок, що в договорі не вказано кадастровий номер земельної ділянки, тому відсутні підстави для визнання такого договору дійсним. Відповідно до обставин справи: сторони уклали договір купівлі-продажу комплексу будівель. В позовній заяві позивач посилався на те, що станом на дату розгляду справи з боку відповідача жодних дій щодо проведення нотаріального посвідчення договору вчинено не було, відповідач без поважних на те причин ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу,  тому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу. Суд, вказав, що відповідно до роз’яснення Вищого господарського суду України у постанові Пленуму від 29 травня 2013 року № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” (п.3.2.) у вирішенні спорів, пов’язаних з визнанням правочинів, які піддягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219220 ЦК України), господарські суди повинні з’ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом про те, що   в договорі не вказано кадастровий номер земельної ділянки, тому відсутні підстави для визнання такого договору дійсним.

З приводу моменту початку строку дії договору оренди земельної ділянки

Невизначеність тлумачення строку та терміну дії договору оренди земельної ділянки залишається однією з найактуальніших проблем, оскільки спірним є питання, з якої дати починається, коли закінчується строк дії договору оренди земельної ділянки: з моменту підписання сторонами договору чи з моменту державної реєстрації –застосовується для раніше укладених договорів та тих договорів, які укладаються зараз без нотаріального посвідчення. Незважаючи на те, що останні зміни в законодавство дозволили здійснювати одночасно підписання договору, нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію такого договору, все ж існують різні погляди з приводу вирішення згаданої проблеми.

Вищий господарський суд України в Постанові від 02.11.2016 у справі № 908/3368/15 зробив наступні висновки: «Строк дії договору оренди землі від 29.11.2004  встановлено до 10.02.2015. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору оренди землі). Державна реєстрація вищевказаного договору здійснена у Михайлівському районному відділі Запорізької філії ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.02.2005 №040527300108. Термін дії вказаного договору встановлено до 10.02.2015, а факт передачі земельної ділянки підтверджується актом-передачі земельної ділянки від 29.11.2004″. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що початком строку дії договору оренди земельної ділянки є момент його державної реєстрації.

З приводу земельного сервітуту

Верховний Суд України Ухвалою від 19.02.2016 у справі №6-105ц16 відмовив у допуску до провадження заяви про перегляд та зазначив наступне.
Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що без встановлення земельного сервітуту на право проїзду через існуючі ворота та незначну частину ділянки відповідача позивач не мав іншої можливості проїхати до своєї дачної будівлі та землі. Крім того, у 2004 році відповідачу було виготовлено проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, яким, зокрема, запроектовано під’їзд зі сторони вул. Ялинкової. У висновку управління архітектури та містобудування щодо можливості передачі відповідачу у приватну власність земельної ділянки в розділі «сервітути та обмеження по праву власності земельної ділянки» передбачено сервітут на право проходу через земельну ділянку суміжного землекористувача. В ситуаційній схемі та на плані меж зон обмежень і сервітутів земельної ділянки містяться умовні позначення межі та площі земельної ділянки, що відводиться у приватну власність, межі та площі земельної ділянки, на якій діє сервітут. У відомості вирахування площ угідь земельної ділянки, яка відводилась у власність відповідачу, зокрема, у контурній відомості землекористування площа контурів значиться «під проїздами, проходами та площадками».
До того ж сервітутне право проходу та проїзду для позивача через ділянку площею 16 кв.м відповідача не встановлюватиме для нього як власника обслуговуючої ділянки додаткових суттєвих обмежень та обтяжень при користуванні ділянкою, тому такий сервітут був найменш обтяжливим.

 

Читайте також: Лауреат конкурсу від ТПП
Читайте також: Інтернет маркетинг для юристів
Читайте також: Увага! Усім неприбутковим організаціям!
Читайте також: Як отримати статус учасника бойових дій
Читайте також: Актуальна судова практика 2014

 

всі новини