• Консультації аграріїв в Черкаській ТПП
  • Нові можливості аграріїв в 2019 році

Юридична фірма Результат консультує членів Черкаської торгово-промислової палати щодо змін до земельного законодавства

Нові можливості аграріїв у 2019 році або як отримати додаткову тисячу гектарів

Юридична фірма Результат 28 лютого 2019 року провела навчально-інформаційний захід у форматі круглого столу, під час якого керуючий партнер фірми Максим Полішкевич поділився основними аспектами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі – Закон № 2498-VIII).

На думку Максима Полішкевича, основною перевагою змін, які відбулися, є внесення ясності до питання про колективну власність. Так, партнер під час своєї доповіді розподілив поняття про невитребувані, нерозподілені паї та землю, яка не підлягає паюванню. Нерозподіленою є земельна ділянка, яка увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але не була виділена власнику земельної частки (паю), невитребуваною є така ділянка, на яку не отримано документа, що посвідчує право на земельну ділянку, або земельна частка (пай) не була виділена в натурі (на місцевості). Що стосується землі, яка не підлягає паюванню, то, відповідно до положень Закону № 2498-VIII, вона переходить до комунальної власності. У статті 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено чіткий перелік таких земель, а саме:

  • деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;
  • заболочені землі;
  • землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку;
  • землі під полезахисними лісовими смугами;
  • землі під водними об’єктами;
  • землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
  • землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;
  • землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;
  • землі, які передаються до запасу та резервного фонду;
  • інші землі несільськогосподарського призначення.

У залежності від виду ділянки колективної власності відрізняється і спосіб оформлення права користування неї. Так, невитребувані та нерозподілені паї має передавати в користування відповідна територіальна громада на термін до реєстрації права власності власником землі. Особливий порядок отримання в користування земель, що не підлягають паюванню. Територіальна громада села, селища, міста має спочатку зареєструвати за собою право власності на ділянку на підставі технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки та Закону № 2498-VIII. Після цього відповідна рада територіальної громади має право розпоряджатися землею як комунальною власністю, тобто передавати її у власність чи користування.

Окремо Максим Полішкевич зупинився на питанні масивів земель сільськогосподарського призначення. У чинному законодавстві з’явилося чітке формулювання визначення масиву таких земель і були описані особливості його інвентаризації:

а) підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є:

  • для земель державної власності – рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою;
  • в інших випадках – рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої знаходиться масив;

б) при проведенні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо:

  • внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;
  • формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;
  • формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;
  • формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельні ділянки, розташовані уздовж масиву.

Із ухваленням Закону №2498-VIII з’явилася і конкретика щодо польових шляхів та лісосмуг. Зокрема визначено, що передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням. Земельні ділянки під польовими дорогами, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), можуть використовуватися землевласником (землекористувачем) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.  Земельні ділянки під проектними польовими дорогами відтепер можуть передаватися в оренду суміжним землевласникам/землекористувачам без земельних торгів.

Також законодавець унормував питання обміну правами оренди. У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Коротко Максим Полішкевич описав алгоритм обміну.

По-перше, необхідно направити землекористувачу (власнику) клопотання про обмін земельними ділянками в межах одного масиву, додавши 2 проекти договорів суборенди (зазначається умова, за якою припинення дії одного договору – припиняє чинність іншого; обов’язкова умова обміну – ділянки на одному масиві та їх нормативно-грошова оцінка відрізняється не більше ніж на 10%). По-друге, контрагент або підписує договір, або звертаємося до суду і суд визнає договір укладеним. По-третє, реєструємо інше речове право, після чого повідомляємо власника земельної ділянки про укладений договір суборенди.

Окремі переваги визначені у Законі №2498-VIII щодо меліораторів. Відтак, власники або користувачі, зокрема орендарі земельних ділянок, на яких здійснюється гідротехнічна меліорація, мають право вимагати компенсацію понесених витрат з гідротехнічної меліорації суміжних земельних ділянок у випадку, якщо такі земельні ділянки не перебувають в їх користуванні. Компенсація провадиться в грошовій формі за один рік протягом року наступного за роком, в якому настали витрати з меліорації та сплачуються власником або користувачем, у тому числі орендарем суміжної земельної ділянки.

Нижче наводимо порівняльну таблицю до Закону №2498-VIII.

 

 Земельний кодекс України

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання

2. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

стаття відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 37-1. Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими насадженнями та іншими захисними насадженнями, які розташовані на межі такого масиву

1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватись її власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни їх цільового призначення.

2. Земельні ділянки державної та комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу власників земельних ділянок до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, які обмежують масив), передаються в оренду особам, яким належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, які в сукупності складають не менше, ніж 75 відсотків площі такого масиву.

У разі, якщо земельні ділянки одного масиву використовуються декількома землекористувачами (орендарі, емфітевти), і при цьому площа земельних ділянок, які використовуються однією особою, складає менше 75 відсотків площі масиву, земельні ділянки під польовими дорогами (крім польових доріг, які обмежують масив) передаються в оренду особам, яким належить право оренди не менш, як 25 відсотків масиву. У разі, якщо таких осіб декілька, земельні ділянки під польовими дорогами можуть бути передані їм у спільну оренду або сформовані в окремі земельні ділянки площею пропорційно до площ орендованих земельних ділянок у масиві та передані в оренду кожній з них.

У разі, якщо інші земельні ділянки, розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення, не мають доступу з краю масиву, орендар земельних ділянок під польовими дорогами зобов’язаний встановити їх власнику (а у разі, якщо вона перебуває в оренді (суборенді) чи користуванні на праві емфітевзису – землекористувачу) право проходу, проїзду до неї по земельних ділянках, які перебувають у нього в користуванні, на умовах безоплатного земельного сервітуту. У разі відмови орендаря в укладенні договору земельного сервітуту, такий сервітут встановлюється за рішенням суду.

3. Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договорів оренди інших земельних ділянок, розташованих у такому масиві, у разі, коли їх невикористання цією особою створює перешкоди у раціональному використанні орендованих земель внаслідок черезсмужжя. У разі наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови зазначеної особи. Реалізація  такого переважного права здійснюється в порядку встановленому статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими в масиві земель сільськогосподарського призначення, загальна площа яких складає не менш, як 75 % усіх земель масиву.

4. Орендарі земельних ділянок, розташованих у одному масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди землі можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавця, залишаючись відповідальними перед останнім за виконання обов’язків, передбачених договором оренди землі.

5. Місце розташування та межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення можуть бути змінені в процесі консолідації земель на умовах та в порядку, визначеними законом.

6. Полезахисні лісові насадження та інші захисні насадження, розташовані уздовж меж масиву сільськогосподарського призначення, передаються у постійне користування державним або комунальним спеціалізованим підприємствам або в оренду фізичним та юридичним особам із обов’язковим включенням до договору оренди землі умов щодо їх утримання та збереження таких насаджень.

Обмеження у використанні земельних ділянок під лісосмугами та іншими захисними насадженнями підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

7. Земельні ділянки під польовими дорогами, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, які обмежують масив) можуть використовуватись за вибором землевласника (землекористувача) як для проходу (проїзду) до інших земельних ділянок, розташованих у масиві, так і для вирощування сільськогосподарської продукції.

8. Власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення можуть обмінюватись такими земельними ділянками.

Обмін (міна) земельної ділянки державної або комунальної власності, розташованої у масиві земель сільськогосподарського призначення на іншу земельну ділянку, розташовану у цьому ж масиві, дозволяється у випадку, коли обидві земельні ділянки мають однакову нормативну грошову оцінку, або їх нормативна грошова оцінка відрізняється не більше, як на 10%.

Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення

1. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

2. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення

1. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

2. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках

г) полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями на землях сільськогосподарського призначення.

Стаття 79-1. Формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій – сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.

7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв’язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

9. Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

частина відсутня

Стаття 79-1. Формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав

1. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

2. Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

3. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

4. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

5. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій – сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

6. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок.

7. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

8. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв’язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

9. Земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

10. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

11. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

12. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

13. Межі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть бути відкориговані за результатами інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відповідно до статті 37-1 цього Кодексу.

Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту

1. Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту

1. Право земельного сервітуту – це обмежене платне або безоплатне право користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

 

Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

 

Відсутній

 

 

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

 

Стаття 99. Види права земельного сервітуту

Власники, землекористувачі або інші особи можуть вимагати від власника або землекористувача земельної ділянки встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

г1) право розміщення (переміщення, пересування) об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

 

    Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів

1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

 

 

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

 

Стаття 100. Порядок встановлення земельних сервітутів

1. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (землекористувачеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншим особам відповідно до закону або іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

2. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

 

Стаття 134. Обов’язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах) Стаття 134. Обов’язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах)
2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: 2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
абзаци відсутні

 

 

 

надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, які обмежують масив) відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;

надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими насадженнями та іншими захисними насадженнями, які обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення.

Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою

13. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

 

 

частина відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

Стаття 186. Погодження і затвердження документації із землеустрою

13. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

13-1. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення, погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується сільською, селищною, міською радою, на території якої розташована земельна ділянка.

У разі, якщо за технічною документацією здійснено коригування меж земельної ділянки, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, документація (в частині положень щодо коригування меж земельної ділянки) погоджується також з власником земельної ділянки. Для погодження розробник технічної документації направляє власнику земельної ділянки цінним листом з описом вкладень та повідомленням про вручення або надає під розписку повідомлення, до якого подається витяг з технічної документації із зазначенням плану земельної ділянки, на якому мають бути відображені існуючі та відкориговані межі земельної ділянки, із поясненням причин їх коригування.

Власник земельної ділянки протягом місяця з дня одержання письмового повідомлення розглядає його та погоджує технічну документацію або надсилає розробнику документації мотивовану відмову у погодженні.

У разі, якщо протягом місяця з дня одержання власник земельної ділянки не погодив технічну документацію або не надіслав розробнику технічної документації мотивовану відмову у погодженні, така документація вважається погодженою. У разі відмови  власника земельної ділянки від погодження, спір вирішується органом місцевого самоврядування в порядку, визначному главою 25 цього Кодексу. Рішення органу місцевого самоврядування про вирішення земельного спору в такому випадку є підставою для затвердження технічної документації та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Розділ X. Перехідні положення Розділ X. Перехідні положення
15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами “а” та “б” цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами “а” та “б” цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до частини восьмої статті 37-1 цього Кодексу та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами “а” та “б” цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами “а” та “б” цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

пункт відсутній 21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, які припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» перебувають у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Лісовий кодекс

Стаття 4. Склад лісового фонду України

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать:

зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Стаття 4. Склад лісового фонду України

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара (крім полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень у складі земель сільськогосподарського призначення).

До лісового фонду України не належать:

зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;

окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках;

 

Закон України «Про оренду землі»

Стаття 8. Суборенда земельних ділянок

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Стаття 8. Суборенда земельних ділянок

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється.

виключити

 

 

Якщо орендарем земельної ділянки є ініціатор створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки. Якщо орендарем земельної ділянки є ініціатор створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.
стаття відсутня Стаття 8-2. Особливості набуття і реалізації права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення в порядку обміну правами користування

1. Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок без згоди орендодавців, залишаючись відповідальними перед останніми за виконання договорів оренди. Припинення договору одного з договорів оренди, суборенди земельної ділянки припиняє дію договору оренди, суборенди, що укладений взамін, про що обов’язково зазначається у таких договорах.

2. Особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі, якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, – на одержання їх у суборенду за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві на такий же строк та на таких же умовах.

3. Право оренди (суборенди) на земельні ділянки, право оренди (суборенди) якими набувається особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, в порядку, визначному цією статтею, набувається і реалізується з наступними особливостями:

строк оренди не повинен перевищувати середнього строку користування іншими земельними ділянками, розташованими у масиві;

розмір орендної плати не може бути нижчим, ніж середня орендна плата за інші земельні ділянки, розташовані у масиві;

орендар не має переважного права на купівлю орендованої земельної ділянки у разі її продажу;

орендар (суборендар) не має права на компенсацію іншою стороною договору витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, на поновлення договору оренди (суборенди) на новий строк у разі заперечень іншої сторони договору;

у разі, якщо до земельної ділянки, право на яку передається взамін, відсутній доступ з краю масиву, особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, зобов’язана забезпечити землекористувачу право проходу, проїзду до такої земельної ділянки на умовах безоплатного земельного сервітуту;

у разі, якщо в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, передається декілька земельних ділянок, що належать одній особі, земельні ділянки, право користування якими передаються взамін, повинні бути пов’язані спільними межами.

Встановлення у договорі оренди (суборенди) земельної ділянки, право на яку передається взамін, інших умов, ніж ті, що передбачені цією частиною, допускається лише за погодженням іншої сторони договору.

4. Земельна ділянка, право користування якою передається взамін, повинна:

бути розташована у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення;

належати до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства або фермерського господарства;

мати однаковий склад ґрунтів та угідь;

мати нормативну грошову оцінку, яка є рівною із земельною ділянкою, яка передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, або відрізнятись від неї не більше, як на 10%.

Власник або користувач земельної ділянки, земельна ділянка якого передається в оренду (суборенду) особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на відшкодування збитків, завданих йому в результаті такої передачі, у повному обсязі.

Розмір збитків визначається шляхом проведення оцінки відповідно до законодавства про оцінку земель та законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

5. Для укладення договору оренди (суборенди) особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, письмово звертається до другої сторони з пропозицією укласти договір оренди (суборенди).

У зверненні зазначається:

земельні ділянки, правами користування якими пропонується обмінятись, із зазначенням площі, угідь земельних ділянок, їх нормативної грошової оцінки,

розмір збитків, завданих власникам, користувачам земельних ділянок внаслідок обміну правами користування.

До звернення додаються:

підписані особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, проект договору оренди (суборенди), а також проект договору оренди (суборенди) земельної ділянки, право користування якою пропонується передати взамін,

засвідчена копія договору оренди земельної ділянки, орендарем у яких виступає особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, і право користування якою пропонується передати взамін.

Друга сторона протягом місяця з дня одержання пропозиції зобов’язана розглянути звернення, підписати договір або надати письмову мотивовану відмову у його укладенні.

6. У разі недосягнення згоди щодо укладення договорів оренди (суборенди), такі договори визнаються укладеними за рішенням суду, крім випадків, коли земельна ділянка:

за угіддями належить до багаторічних насаджень, і на ній закладено багаторічні насадження;

на земельній ділянці розташоване нерухоме майно;

належить до земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (крім польових доріг, розташованих всередині масиву);

поєднана спільними межами із масивом земель сільськогосподарського призначення і її місце розташування не створює черезсмужжя для особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно судом визначається розмір збитків, завданих укладенням таких договорів.

Рішення суду про визнання договору оренди (суборенди) укладеним, є підставою для державної реєстрації права оренди (суборенди) земельної ділянки в порядку, визначеному законом.

 

 

Стаття 15. Умови договору оренди землі

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності – земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

частина відсутня

Стаття 15. Умови договору оренди землі

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності – земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

У разі укладення договору оренди в порядку обміну правами користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, у такому договорі зазначається договір, взамін якого він укладений.

Стаття 33. Поновлення договору оренди землі
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно  виконував  обов’язки за умовами договору, має переважне  право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Стаття 33. Поновлення договору оренди землі
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно  виконував  обов’язки за умовами договору, має переважне  право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), з урахуванням особливостей, передбачених статтею 37-2 Земельного кодексу України.

 Закон України «Про землеустрій» 

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче основні  терміни  вживаються  в такому значенні:

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче основні  терміни  вживаються  в такому значенні:

відсутній зрошувальний масив – масив земель сільськогосподарського призначення, на якому провадиться проводиться гідротехнічна меліорація та/або знаходяться внутрішньогосподарські меліоративні системи;
масив земель сільськогосподарського призначення – сукупність земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об’єктами, об’єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об’єктами тощо); масив земель сільськогосподарського призначення – сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об’єктами, об’єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об’єктами тощо) та використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
черезсмужжя – розташування між декількома земельними ділянками, що належать на праві власності одній особі і розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, що належать на праві власності іншій особі. черезсмужжя – розташування між декількома земельними ділянками, що належать на праві власності, користування (оренда, суборенда, емфітевзис) одній особі і розташовані в одному масиві земель сільськогосподарського призначення, земельних ділянок, що належать на праві власності користування (оренда, суборенда, емфітевзис) іншій особі.
Стаття 35. Інвентаризація земель при здійсненні землеустроюІнвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.   Частина відсутня Стаття 35. Інвентаризація земель при здійсненні землеустроюІнвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об’єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, оптимізації використання земельних ділянок, розташованих у масиві  земель сільськогосподарського призначення,  здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку. Порядок проведення інвентаризації земель (крім інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття відсутня Стаття 35-1. Порядок проведення інвентаризації  масиву  земель  сільськогосподарського призначення Рішення про проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення приймається сільською, селищною, міською радою, на території якої знаходиться масив, за власною ініціативою або за наслідками розгляду клопотання ініціаторів проведення такої інвентаризації.Ініціатором проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення можуть бути органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власник  та користувачі земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення.З метою інформування власників та користувачів земельних ділянок про проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про  щодо проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення в якому зазначається інформація про:орієнтовну площу масиву земель сільськогосподарського призначення;земельні ділянки, розташованих у масиві із зазначенням їх площі, кадастрових номерів (за наявності), власників та користувачів.При здійсненні інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюється заходи щодо:внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовані земельні ділянки, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру;формування невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок;формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під польовими дорогами;формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення під полезахисними лісовими  смугами та іншими захисними насадженнями, які обмежують масив та земельних ділянок, які розташовані уздовж масиву; виправлення помилок Державного земельного кадастру щодо об’єктів Державного земельного кадастру, розташованих в межах масиву.Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель.За наслідком проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив, а також про земельні ділянки, що розташовані в ньому (у випадку їх формування або у разі виправлення помилок у відомостях про них) вносяться до Державного земельного кадастру, про що сільська, селищна, міська рада письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок. 
Стаття 49-1. Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв). У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються:а) деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;б)заболочені землі;в) землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;г) інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.пункти відсутні         Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають:а) завдання на складання проекту землеустрою;б) пояснювальну записку;в) рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю);ґ) матеріали розрахунку (за потреби – перерахунку) вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах;д) схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);е) відомості про площу земельних ділянок, кадастрові номери земельних ділянок та перелік обмежень у їх використанні;є) матеріали погодження і затвердження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України;ж) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість), сформованих за проектом.Після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) долучаються:акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;акт приймання-передачі межових знаків на зберігання. Стаття 49-1. Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються з метою формування земельних ділянок сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються з колективної у комунальну власність.У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).
Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються:а) деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;б) заболочені землі;в) землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;г) землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями;ґ) землі під водними об’єктами;д) землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами;е) землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;є) землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;ж) землі, які передаються до запасу та резервного фонду;з) інші землі несільськогосподарського призначення.

Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).Проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) включають:а) завдання на складання проекту землеустрою;б) пояснювальну записку;в) рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);г) список осіб, які мають право на отримання у власність земельної частки (паю);ґ) матеріали розрахунку (за потреби – перерахунку) вартості і розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах;д) схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);е) відомості про площу земельних ділянок, кадастрові плани земельних ділянок, що формуються або відомості про які вносяться до Державного земельного кадастру, та перелік обмежень у їх використанні;є) матеріали погодження і затвердження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України;ж) матеріали перенесення меж земельних ділянок у натуру (на місцевість), сформованих за проектом.Після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) долучаються:акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Стаття 57. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає:а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;б) пояснювальну записку;в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності);Норма відсутняг) копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель;ґ) матеріали топографо-геодезичних вишукувань;д) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини;е) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі;є) робочий і зведений інвентаризаційні плани;ж) матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.У разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає:а) відомості про обчислення площі земельної ділянки; б) кадастровий план земельної ділянки;в) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;г) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання;д) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість). Стаття 57. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає:а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;б) пояснювальну записку;в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності);в1) рішення органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі проведення інвентаризація  масиву земель сільськогосподарського призначення);г) копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель;ґ) матеріали топографо-геодезичних вишукувань;д) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини;е) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі;є) робочий і зведений інвентаризаційні плани;ж) матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.У разі формування земельної ділянки технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель також включає:а) відомості про обчислення площі земельної ділянки; б) кадастровий план земельної ділянки;в) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;г) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності;ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання;д) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість).

 Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»

Цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження та використання земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
Стаття 3. Підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 3. Підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 4. Особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок єдиним масивом у спільну власність власникам земельних часток (паїв)

Особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.

Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність.

Стаття 4. Особливості виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок єдиним масивом у спільну власність власникам земельних часток (паїв)

Особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом.

Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність.

Стаття 5. Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку;

приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації – за межами населених пунктів.

Стаття 5. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, які залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку;

 

 

абзац виключити

 

частину виключити

Стаття 7. Розробка і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб’єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

 

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються:

деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;

заболочені землі;

землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;

інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Стаття 7. Розробка і затвердження проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб’єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

 

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також земельних ділянок, що передаються у комунальну власність із зазначенням їх цільового призначення, обмежень у їх використанні

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані:

деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;

заболочені землі;

землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;

землі під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями;

землі під водними об’єктами;

землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності;

землі під будівлями, спорудами, іншими об’єктами нерухомого майна;

землі, які передаються до запасу та резервного фонду;

інші землі несільськогосподарського призначення.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Стаття 9. Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності – шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Стаття 9. Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності – шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

 

Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Стаття 10. Забезпечення гласності щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Для забезпечення гласності щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада та районна державна адміністрація в межах своїх повноважень зобов’язані:

забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення. В оголошенні має міститися інформація про дату, місце і час проведення зборів власників земельних часток (паїв) та їх місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

Стаття 10. Забезпечення гласності щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Для забезпечення гласності щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) сільська, селищна, міська рада в межах своїх повноважень зобов’язані:

забезпечити розміщення в загальнодоступних місцях населених пунктів, у яких проживають власники земельних часток (паїв), оголошення про проведення зборів власників земельних часток (паїв) з питання розподілу земельних ділянок за два тижні до їх проведення. В оголошенні має міститися інформація про дату, місце і час проведення зборів власників земельних часток (паїв) та їх місце роботи, прізвище, номер службового телефону посадової особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв);

оприлюднити список осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), шляхом розміщення його в загальнодоступних місцях за 10 днів до початку проведення розподілу земельних ділянок.

Стаття 11. Особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення
(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

Стаття 11. Особливості встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)

Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.

Земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву.

Стаття 12. Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв)

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.

Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчує їх право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності.

виключити
Стаття 13. Використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Стаття 13. Використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)

Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені, невитребувані земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2020 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, в порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власника невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємця, який пропустив строк для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності (за наявності таких земель)

Стаття 14. Обмін земельними ділянками

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах своїх повноважень сприяють обміну земельними ділянками.

Стаття 14. Обмін земельними ділянками

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Сільські, селищні, міські в межах своїх повноважень сприяють обміну земельними ділянками.

стаття відсутня Стаття 14-1. Особливості використання та розпорядження землями, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства

У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2018 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, яке не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим – четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Організація розподілу земель, які залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

З метою інформування осіб, зазначених у частині першій цієї статті, про проведення розподілу земель, які залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада розміщує у загальнодоступних місцях відповідних населених пунктів, публікує у друкованих засобах масової інформації районної державної адміністрації або районної ради та оприлюднює на власному офіційному веб-сайті (за наявності) оголошення про проведення зборів осіб, визначених в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

В оголошенні повідомляються:

мета, дата, місце і час проведення зборів;

прізвище, номер службового телефону особи, в якої можна отримати інформацію щодо проведення зборів.

Розподіл земельних ділянок проводиться за умови реєстрації більшості осіб, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), визначених в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону.

Збори веде сільський, селищний, міський голова або уповноважена відповідною радою особа.

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані в порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо земельні ділянки, зазначені у частинах сьомій та восьмій цієї статті, не були сформовані як об’єкти цивільних прав, їх формування може здійснюватися за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.

За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.

До протоколу додається список реєстрації учасників зборів, засвідчений їхніми підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради.

Секретар зборів у дводенний строк після закінчення зборів подає протокол сільській, селищній, міській раді.

Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.

Розподіл земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями, має бути здійснений до 1 січня 2020 року.

У разі якщо до 1 січня 2020 року протокол про розподіл земель, які залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними в абзацах другому – четвертому частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб’єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним

 Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»

Стаття 10. Землі підприємства

1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об’єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

 

 

4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації фермерського господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності – із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.

5. При банкрутстві підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) передаються у відання відповідних місцевих рад.

 

Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Стаття 10. Землі підприємства

1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

 

 

 

 

2. Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об’єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

3. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

4. Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу.

5. Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

6. Звернення стягнення на земельну ділянку за претензіями кредиторів може бути здійснено за рішенням суду лише у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

 Закон України «Про Державний земельний кадастр»

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

режимоутворюючий об’єкт – об’єкт природного або штучного походження (водний об’єкт, об’єкт магістральних трубопроводів, енергетичний об’єкт, об’єкт культурної спадщини, військовий об’єкт, інший визначений законом об’єкт), під яким та /або навколо якого у зв’язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

режимоутворюючий об’єкт – об’єкт природного або штучного походження (водний об’єкт, об’єкт магістральних трубопроводів, енергетичний об’єкт, об’єкт культурної спадщини, військовий об’єкт, масив земель сільськогосподарського призначення, інший визначений законом об’єкт), під яким та /або навколо якого у зв’язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.

Стаття 14. Склад відомостей Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель

1. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель:

вид;

опис меж;

площа;

зміст обмеження;

опис режимоутворюючого об’єкта – контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об’єкта);

інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

Стаття 14. Склад відомостей Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель

1. До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель:

вид;

опис меж;

площа;

зміст обмеження;

опис режимоутворюючого об’єкта – контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об’єкта), а для масиву земель сільськогосподарського призначення – також площа та межі такого масиву;

інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.

Стаття 24. Державна реєстрація земельної ділянки

3. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

абзац відсутній

Стаття 24. Державна реєстрація земельної ділянки

3. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

сільської, селищної, міської ради (у разі формування земельної ділянки, яка входить до масиву земель сільськогосподарського призначення, за технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель).

Стаття 26. Внесення відомостей до Поземельної книги

3. Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

абзац відсутній

Стаття 26. Внесення відомостей до Поземельної книги

3. Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника земельної ділянки приватної власності або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) внаслідок проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення вносяться до Поземельної книги за заявою сільської, селищної, міської ради на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

 

3) заявник:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи – у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

 

3) заявник:

власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи – у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;

 

Закон України «Про меліорацію земель»

Стаття 14.  Повноваження центральних органів виконавчої влади з регулювання відносин у сфері меліорації  земель

До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що забезпечує   формування   державної  аграрної  політики,  у  сфері меліорації  земель  належить:

участь   у  розробленні  і  виконанні  державних  цільових  і міждержавних   програм  меліорації  земель,  підвищення  родючості грунтів,   забезпечення  раціонального  використання  меліорованих земель;

розроблення  і  затвердження  за  погодженням  із центральним органом  виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері розвитку  водного  господарства,  умов  експлуатації меліоративних систем    у    разі   приватизації  майна   сільськогосподарських підприємств,  які мають у своєму користуванні меліоровані землі, з метою    недопущення   порушення   технологічної   цілісності   та функціонування   меліоративних  систем;

 

 

 

 

 

організація проведення    культуртехнічної,    хімічної    та агротехнічної меліорації земель;

забезпечення  здійснення  державного контролю за ефективністю

сільськогосподарського  використання  меліорованих земель;

забезпечення ефективного використання меліорованих земель;

вирішення інших   питань,    пов’язаних    з    використанням меліорованих  земель  для  потреб  сільського господарства в межах повноважень, визначених законом та покладених на нього Президентом України.

Стаття 14.  Повноваження центральних органів виконавчої влади з регулювання відносин у сфері меліорації  земель

До  повноважень  центрального  органу  виконавчої  влади,  що забезпечує   формування   державної  аграрної  політики,  у  сфері меліорації  земель  належить:

участь   у  розробленні  і  виконанні  державних  цільових  і міждержавних   програм  меліорації  земель,  підвищення  родючості грунтів,   забезпечення  раціонального  використання  меліорованих земель;

розроблення  і  затвердження  за  погодженням  із центральним органом  виконавчої  влади,  що реалізує державну політику у сфері розвитку  водного  господарства,  умов  експлуатації меліоративних систем    у    разі   приватизації  майна   сільськогосподарських підприємств,  які мають у своєму користуванні меліоровані землі, з метою    недопущення   порушення   технологічної   цілісності   та функціонування   меліоративних  систем;

затвердження правил використання земельних ділянок  під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями з метою збереження, відновлення та утримання таких насаджень і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної   меліорації; 

організація проведення    культуртехнічної,    хімічної    та агротехнічної меліорації земель;

забезпечення  здійснення  державного контролю за ефективністю

сільськогосподарського  використання  меліорованих земель;

забезпечення ефективного використання меліорованих земель;

вирішення інших   питань,    пов’язаних    з    використанням меліорованих  земель  для  потреб  сільського господарства в межах повноважень, визначених законом та покладених на нього Президентом України.

    Стаття 25. Використання меліорованих земель

Власники,  користувачі,  у  тому  числі орендарі меліорованих земель  зобов’язані  забезпечувати:

одержання високих урожаїв сільськогосподарських  культур шляхом  застосування  науково обгрунтованих технологій вирощування високоврожайних,  стійких до захворювань та шкідників, адаптованих до грунтово-кліматичних умов сортів і гібридів сільськогосподарських культур;

збереження та  відтворення  родючості   грунтів,   біологічне різноманіття  і  екологічну  рівновагу  в навколишньому природному середовищі;

 

Відсутній

 

 

сприяння належній експлуатації  відповідних  меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, а також вжиття  заходів  із  запобігання  їх  пошкодженню.

 

 

Власники,  користувачі,  у  тому  числі орендарі меліорованих земель   включають   щороку   до   книг  історії  полів  дані  про призначення,   розміри   та  основні  характеристики  меліорованих ділянок,   якісні   показники   грунту, а також відомості про ефективність    використання цих ділянок – урожайність сільськогосподарських культур, способи обробітку   грунту, періодичність і кількість внесення добрив, здійснені меліоративні та природоохоронні заходи.

Власники, користувачі, у тому числі орендарі меліорованих земель   несуть   відповідальність  за  стан  їх  використання  та моніторинг  навколишнього  природного  середовища  в  зоні  впливу меліоративної  системи  згідно  із законодавством аж до припинення права власності чи користування меліорованими землями.

Відсутня

 

 

 

Відсутня

 

 

 

 

Відсутня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обмеження і обтяження у використанні ділянок меліорованих та прилеглих до них земель здійснюються в порядку, що встановлюється Земельним кодексом України.

  Стаття 25.  Використання меліорованих земель

Власники,  користувачі,  у  тому  числі орендарі, меліорованих земель  зобов’язані  забезпечувати:

одержання високих урожаїв сільськогосподарських  культур шляхом  застосування  науково обгрунтованих технологій вирощування високоврожайних,  стійких до захворювань та шкідників, адаптованих до грунтово-кліматичних умов сортів і гібридів сільськогосподарських культур;

 

збереження та  відтворення  родючості   грунтів,   біологічне різноманіття  і  екологічну  рівновагу  в навколишньому природному середовищі, раціональне використання та охорону та земель і водних ресурсів;

    цілісність використання масиву земель сільськогосподарського призначення, у тому числі забезпечувати оптимізацію використання таких масивів;

    належну  експлуатацію  відповідних  меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури таких систем, окремо розташованих гідротехнічних споруд, а також вжиття заходів щодо запобігання їх пошкодженню; додержання технологічної цілісності функціонування меліоративних систем.

       Власники,  користувачі,  у  тому  числі орендарі, меліорованих земель   включають   щороку   до   книг  історії  полів  дані  про призначення,   розміри   та  основні  характеристики  меліорованих ділянок,   якісні   показники   грунту, а також відомості про ефективність    використання цих ділянок – урожайність сільськогосподарських культур, способи обробітку   грунту, періодичність і кількість внесення добрив, здійснені меліоративні та природоохоронні заходи.

Власники, користувачі, у тому числі орендарі, меліорованих земель   несуть   відповідальність  за  стан  їх  використання  та моніторинг  навколишнього  природного  середовища  в  зоні  впливу меліоративної  системи  згідно  із законодавством.

 

Власники або користувачі, у тому числі орендарі земельних ділянок, на яких здійснюється гідротехнічна меліорація, мають право вимагати компенсацію понесених витрат з гідротехнічної меліорації суміжних земельних ділянок у випадку, якщо такі земельні ділянки не перебувають в їх користуванні.

Компенсація провадиться в грошовій формі за один рік протягом року наступного за роком, в якому настали витрати з меліорації та сплачуються власником або користувачем, у тому числі орендарем суміжної земельної ділянки.

    З метою забезпечення належного еколого-меліоративного стану угідь, якості зрошувальної води, біологічної потреби культур та запобігання ризику розвитку процесів деградації ґрунтів Кабінет Міністрів України встановлює нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення та управління поливами або водовідведенням.

    Власники, користувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок, на яких розташовані меліоративні системи, об’єкти їх інженерної інфраструктури та окремо розташовані гідротехнічні споруди, зобов’язані не чинити перешкод в експлуатації меліоративних систем та об’єктів інженерної інфраструктури та забезпечувати доступ працівників обслуговуючої (експлуатуючої) установи, організації до таких систем та їх експлуатацію.

 

Обмеження і обтяження у використанні ділянок меліорованих та прилеглих до них земель здійснюються в порядку, що встановлюється Земельним кодексом України.

Відсутня

 

     Стаття 251. Встановлення земельних сервітутів для здійснення заходів з меліорації земель

     Для здійснення заходів з меліорації земель можуть встановлюватися за договором постійні або строкові земельні сервітути.

     Право вимагати встановлення земельного сервітуту мають власники, користувачі, у тому числі орендарі суміжної земельної ділянки, а також підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, інші юридичні особи для забезпечення будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем.

Земельні сервітути можуть встановлюватися для:

розміщення (переміщення, пересування) об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, у тому числі для будівництва та розміщення трубопроводів (зрошувальних,  осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних), гідротехнічних  споруд і насосних станцій, захисних дамб, спостережних мереж, інших споруд та об’єктів, що є складовими відповідної меліоративної системи;

проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації трубопроводів (зрошувальних,  осушувальних,  осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних), гідротехнічних  споруд і насосних станцій, захисних дамб, спостережних мереж, інших об’єктів інженерної інфраструктури відповідної меліоративної системи;

руху (переміщення) пересувних об’єктів інженерної інфраструктури відповідно до її технологічних властивостей з метою забезпечення їх цілісного функціонування.

Земельний сервітут може бути платним або безоплатним.

Земельний сервітут, встановлений на земельних ділянках державної або комунальної власності та/або на користь підприємств, установ та організації, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, є безоплатним.

У договорі про встановлення земельного сервітуту зазначаються зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту та розмір плати за встановлення сервітуту (у разі його платності).

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту, про його умови та зміст спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації.

 

стаття відсутня

 

Стаття 26-1. Вимоги щодо використання земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями

Господарська діяльність, яка проводиться землевласником, землекористувачем на земельній ділянці під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, не може порушувати правил використання земельних ділянок  під полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями з метою збереження, відновлення та утримання таких насаджень і забезпечення виконання ними функцій агролісотехнічної   меліорації .

Закон України «Про оцінку земель»
Стаття 13. Обов’язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок

 

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

визначення розміру земельного податку;
визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;
визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом;

визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;
розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;
відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

абзац відсутній

Стаття 13. Обов’язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок

 

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

визначення розміру земельного податку;
визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;
визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом;

визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;
розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;
відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд;

проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі, якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводилась раніше 5 років до дати прийняття органом місцевого самоврядування рішення про проведення такої інвентаризації).

 

Стаття 23. Затвердження технічної документації з оцінки земель

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

 

Технічна документація з бонітування ґрунтів,  економічної оцінки земель та нормативної грошової  оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Витяг з технічної документації про нормативну грошову  оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних  ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України

Стаття 23. Затвердження технічної документації з оцінки земель

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місячний строк з дня надходження розглядається відповідною сільською, селищною, міською радою, яка приймає рішення про її затвердження або відмову у затвердженні.

Підставою для відмови у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів або розташування земель чи земельних ділянок на території іншої територіальної громади.

У разі прийняття рішення про відмову у затвердженні технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, таке рішення має містити посилання на конкретні норми законів та прийнятих відповідно до закону нормативно-правових актів, яким суперечить відповідна технічна документація.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України

всі новини